Шановні ветерани, учні, вчителі, батьки!
Від щирого серця вітаємо Вас із 67 річницею Великої Перемоги! Ще один рік відділяє нас, сучасників, від страшних, кривавих, трагічних і водночас героїчних років воєнного лихоліття. Знову і знову ми маємо можливість задуматися над великим подвигом наших рідних, дідів, прадідів, над подвигом НАШОГО народу!
Зі щемом у серцях згадуємо про жертви стршної війни. Ще раз переконуємось, що перемога кувалася у окопах, біля станків, на полях... Тільки завдяки самопожертві наших людей, їх безмежній вірі у Перемогу, величезної любові до рідної землі країна перемогла у найстрашнішій війні людства.
Страшні статистичні дані:
війна - це 4 роки кровопролитних боїв, це 1418 безсонних днів та ночей.
Війна – це на кожні 2 метри по 22 загиблих.
Війна – це 13 загиблих щохвилини.
За роки війни було повністю зруйновано 1710 міст та 70 000 сіл,
спалено 6 млн. будинків.
Залишилися без дахів над головою – майже 25 млн. людей.
Країна втратила 30% національного багатства.
Кожна родина пройшла через горнило війни. Немає жодного, чиї в рідні не доклали зусиль до здобуття Великої Перемоги. Наше завдання - зберегти у пам"яті подвиг предків, тому пропоную поділитися спогадами про долю Вашої родини у Великій Вітчизняній війні.
Приєднуйтеся! Збережемо пам"ять про подвиг для нащадків!
Бугай Уляна Юхимівна
Народилася у селі, пізніше переїхала до міста. У 1941 році бабусі 30 років, вона – лікар. У 1941 році народилася донька, яка під час війни виховувалась у бабусі, а мати всю війну працювала у госпіталі, лікувала бійців, бувало по три-чотири доби не виходила з операційної.
Бугай Ігнат Степанович
(1910-1996)
На фронт мобілізували у травні 1944 року, пройшов усю війну. Воював у стрілковому полку. Був стрілком. Дійшов до Берліна. За хоробрість, мужність нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеню.
Корольова Агрипіна Косьянівна
(нар. 1917 )
Коли розпочалася війна, прабабусі було 24 роки. У неї
було троє маленьких дітей.Яскравий спогад: німці
ввійшли в село, під`їхали на танку до хати, хотіли розстріляти її, проте хата німцям cподобалась, і вони вирішили в ній поселитися. Малеча (3 дітей) постійно плакала, мати боялася, що дітей, через плач, розстріляють, проте все обійшлося. Німцю найменша дитина нагадувала його сина, він інколи пригощав дітей цукерками.
Корольов Павло Васильович
(1912 – 1941?)
Дідусь був заарештований німцями за те, що переховував їжу в городі від фашистів, він прагнув врятувати від голодної смерті своїх трьох дітей. Німці відправили його у комендатуру восени 1941 року. З того часу від нього немає ніяких звісток. Мабуть, він був страчений.
Кузьмінова Раїса Олександрівна
(нар. 1938р.)
Під час війни проживала разом з родиною (мати та 4
дітей) у с. Олександрівка Веселівського району
Запорізької області. Під час наступу мати ховала дітей у погріб. Німці, бачачи дітей, не стріляли. Одного разу прабабуся впала у вогонь, а німці її врятували.
Старша сестра була у партизанах зв`язковою,
влаштовувала диверсії німцям.
Кузьмінов Олександр Іванович
(1906 - 1981)
Прапрадідусь пішов на війну ще в 1939р. Він - учасник фінської війни. У 1941 р. воював з перших днів. Під час бою потрапив у полон. У 1945р. році повернувся з полону.
Цвєтков Борис Олександрович
(нар. 23.01.1925)
У 1942 році добровольцем пішов на фронт. Воював на 4 Українському фронті. На Сапун-горі у 1944р. поранений у ногу. Дійшов із боями до Угорщини.
Велику Перемогу зустрів у м. Будапешті.
Країна втратила 30% національного багатства.
Кожна родина пройшла через горнило війни. Немає жодного, чиї в рідні не доклали зусиль до здобуття Великої Перемоги. Наше завдання - зберегти у пам"яті подвиг предків, тому пропоную поділитися спогадами про долю Вашої родини у Великій Вітчизняній війні.
Приєднуйтеся! Збережемо пам"ять про подвиг для нащадків!
Бугай Уляна Юхимівна
Народилася у селі, пізніше переїхала до міста. У 1941 році бабусі 30 років, вона – лікар. У 1941 році народилася донька, яка під час війни виховувалась у бабусі, а мати всю війну працювала у госпіталі, лікувала бійців, бувало по три-чотири доби не виходила з операційної.
Бугай Ігнат Степанович
(1910-1996)
На фронт мобілізували у травні 1944 року, пройшов усю війну. Воював у стрілковому полку. Був стрілком. Дійшов до Берліна. За хоробрість, мужність нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеню.
Корольова Агрипіна Косьянівна
(нар. 1917 )
Коли розпочалася війна, прабабусі було 24 роки. У неї
було троє маленьких дітей.Яскравий спогад: німці
ввійшли в село, під`їхали на танку до хати, хотіли розстріляти її, проте хата німцям cподобалась, і вони вирішили в ній поселитися. Малеча (3 дітей) постійно плакала, мати боялася, що дітей, через плач, розстріляють, проте все обійшлося. Німцю найменша дитина нагадувала його сина, він інколи пригощав дітей цукерками.
Корольов Павло Васильович
(1912 – 1941?)
Дідусь був заарештований німцями за те, що переховував їжу в городі від фашистів, він прагнув врятувати від голодної смерті своїх трьох дітей. Німці відправили його у комендатуру восени 1941 року. З того часу від нього немає ніяких звісток. Мабуть, він був страчений.
Кузьмінова Раїса Олександрівна
(нар. 1938р.)
Під час війни проживала разом з родиною (мати та 4
дітей) у с. Олександрівка Веселівського району
Запорізької області. Під час наступу мати ховала дітей у погріб. Німці, бачачи дітей, не стріляли. Одного разу прабабуся впала у вогонь, а німці її врятували.
Старша сестра була у партизанах зв`язковою,
влаштовувала диверсії німцям.
Кузьмінов Олександр Іванович
(1906 - 1981)
Прапрадідусь пішов на війну ще в 1939р. Він - учасник фінської війни. У 1941 р. воював з перших днів. Під час бою потрапив у полон. У 1945р. році повернувся з полону.
Цвєтков Борис Олександрович
(нар. 23.01.1925)
У 1942 році добровольцем пішов на фронт. Воював на 4 Українському фронті. На Сапун-горі у 1944р. поранений у ногу. Дійшов із боями до Угорщини.
Велику Перемогу зустрів у м. Будапешті.
